Ибупрофен табл. 0,2г №50

Состав

действующее вещество: ибупрофен; 1 таблетка содержит ибупрофена 200 мгвспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая натрия кроскармеллоза кремния диоксид коллоидный крахмал кукурузный магния стеарат.

Лекарственная форма

Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

таблетки белого или почти белого цвета круглой формы с фаской.

Фармакологическая группа

Нестероидные противовоспалительные средства. Производные пропионовой кислоты. Код АТХ М01А Е01.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Ибупрофен - это НПВП (НПВС) производное пропионовой кислоты который продемонстрировал свою эффективность путем подавления синтеза простагландинов - медиаторов боли и воспаления. Ибупрофен оказывает анальгезирующее жаропонижающее и противовоспалительное действие. Кроме того ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.

Фармакокинетика.

Ибупрофен быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте и связывается с белками плазмы крови.

Максимальная концентрация в сыворотке крови определяется через 45 минут после приема натощак. В случае применения этого препарата во время еды пиковые уровни наблюдаются через 1-2 часа после приема. Ибупрофен метаболизируется в печени выводится почками в неизмененном виде или в виде метаболитов. Период полувыведения - около 2:00. У пациентов пожилого возраста не наблюдается существенных различий в фармакокинетическом профиле.

Показания

Симптоматическая терапия головной боли зубной боли дисменореи невралгии боли в спине суставах мышцах при ревматических болях а также при симптомах простуды и гриппа.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к ибупрофена или к любому из компонентов препарата.Наличие в анамнезе реакций гиперчувствительности (таких как астма ринит ангионевротический отек или крапивница) после применения ибупрофена ацетилсалициловой кислоты (аспирина) или других НПВС.Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки / кровотечение в активной форме или рецидивы в анамнезе (два или более выраженных эпизоды подтвержденной язвенной болезни или кровотечения).Желудочно-кишечное кровотечение или перфорация стенки желудочно-кишечного тракта в анамнезе связанные с приемом НПВС.Тяжелая сердечная недостаточность тяжелое нарушение функции печени или тяжелое нарушение функции почек.Последний триместр беременности.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Ибупрофен как и другие НПВС не следует применять в сочетании с:
 

• ацетилсалициловой кислотой (аспирином) поскольку это может увеличить риск возникновения побочных реакций кроме случаев когда аспирин (доза не выше 75 мг в день) назначал врач. Данные экспериментальных исследований свидетельствуют о том что при одновременном применении ибупрофен может подавлять антиагрегантное действие низких доз аспирина. Однако ограниченность этих данных и неуверенность относительно экстраполяции данных ex vivo на клиническую картину не позволяет сделать четкие выводы относительно систематического применения ибупрофена. Следовательно при Несистематический применении ибупрофена такие клинически значимые эффекты считаются маловероятными;
• другими НПВП в том числе с селективными ингибиторами циклооксигеназы-2. Следует избегать одновременного применения двух или более НПВП поскольку это может повысить риск побочных эффектов.

С осторожностью следует применять ибупрофен в комбинации с такими лекарственными средствами:
 

• антикоагулянты НПВС могут усилить эффект антикоагулянтов таких как варфарин;
• антигипертензивные средства (ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II) и диуретики: НПВП могут снижать эффект этих препаратов. Диуретики могут повышать риск нефротоксического воздействия НПВП
• кортикостероиды: повышенный риск образования язв и кровотечений в желудочно-кишечном тракте;
• антитромбоцитарные средства и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышенный риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения
• сердечные гликозиды: НПВП могут усиливать нарушения сердечной функции снижать функцию клубочковой фильтрации почек и повышать уровень гликозидов в плазме крови
• литий: существуют доказательства потенциального повышения уровня лития в плазме крови
• метотрексат: существует вероятность повышения уровня метотрексата в плазме крови
• циклоспорин: повышенный риск нефротоксичности;
• мифепристон: НПВС не следует применять ранее чем через 8-12 дней после применения мифепристона поскольку они могут снизить его эффективность;
• такролимус: возможно повышение риска нефротоксичности при одновременном применении НПВП с такролимусом;
• зидовудин: повышенный риск гематологической токсичности при совместном применении зидовудина и НПВС. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов страдающих гемофилией в случае сопутствующего лечения зидовудином и ибупрофеном;
• хинолоновые антибиотики: у пациентов одновременно принимающих ибупрофен и хинолоновые антибиотики возможно повышенный риск возникновения судорог.

Особенности применения

Побочные эффекты связанные с ибупрофеном можно минимизировать путем применения минимальной эффективной дозы необходимой для лечения симптомов в течение короткого периода времени.

У пациентов пожилого возраста наблюдается повышенная частота побочных реакций на НПВП особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций которые могут быть летальными.

Воздействие на органы дыхания.

У пациентов страдающих бронхиальной астмой или аллергическими заболеваниями или имеют эти заболевания в анамнезе может возникнуть бронхоспазм.

Другие НПВП.

Следует избегать одновременного применения ибупрофена с другими НПВП включая селективные ингибиторы ЦОГ-2 поскольку это повышает риск развития побочных реакций.

Системная красная волчанка и смешанное заболевание соединительной ткани.

С осторожностью следует применять ибупрофен при системной красной волчанке и смешанном заболевании соединительной ткани за повышенного риска асептического менингита.

Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярной систему.

Пациентам с артериальной гипертензией и / или сердечной недостаточностью в анамнезе следует с осторожностью начинать лечение (необходима консультация врача) поскольку при терапии ибупрофеном как и другими НПВП сообщалось о случаях задержки жидкости артериальной гипертензии и отеков.

Данные клинического исследования и эпидемиологические данные свидетельствуют о том что применение ибупрофена особенно в высоких дозах (2400 мг в сутки) а также длительное применение может привести к незначительному повышению риска появления артериальных тромботических осложнений (например инфаркта миокарда или инсульта). В общем данные эпидемиологических исследований не предполагают что низкая доза ибупрофена (например ≤ 1200 мг в сутки) может привести к повышению риска инфаркта миокарда.

Влияние на почки.

Риск почечной недостаточности в связи с ухудшением функции почек.

Влияние на печень.

Нарушение функций печени.

Влияние на фертильность у женщин.

Существуют ограниченные данные лекарственные средства которые подавляют синтез циклооксигеназы / простагландина могут влиять на процесс овуляции. Этот процесс является обратимым после прекращения лечения.

Влияние на желудочно-кишечный тракт.

НПВС следует с осторожностью применять пациентам с заболеваниями желудочно-кишечного тракта в анамнезе (язвенный колит болезнь Крона) поскольку их состояние может обостриться.

Имеются сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения перфорации язвы которые могут быть летальными которые возникали на любом этапе лечения НПВП независимо от наличия предупредительных симптомов или наличии тяжелых нарушений со стороны желудочно-кишечного тракта в анамнезе.

Риск желудочно-кишечного кровотечения перфорации или язвы повышается при увеличении доз НПВС у пациентов с наличием язвенной болезни в анамнезе особенно осложненной кровотечением или перфорацией и у лиц пожилого возраста. Этим пациентам следует начинать лечение с низких доз.

Пациентам с наличием желудочно-кишечного токсичности в анамнезе прежде всего пациентам пожилого возраста следует сообщать о любых необычных симптомах со стороны желудочно-кишечного тракта (особенно о желудочно-кишечное кровотечение) в частности в начале лечения.

Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов которые одновременно принимают препараты которые могут повысить риск образования язв или кровотечения такие как пероральные кортикостероиды антикоагулянты (например варфарин) селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антитромбоцитарные средства (например аспирин).

В случае желудочно-кишечного кровотечения или язвы у пациентов получающих ибупрофен лечение следует немедленно прекратить.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки.

Очень редко на фоне применения НПВП могут возникать тяжелые формы кожных реакций которые могут быть летальными включая эксфолиативный дерматит синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Самый высокий риск таких реакций существует в начале терапии в большинстве случаев такие реакции начинались в течение первого месяца лечения. При первых признаках кожной сыпи патологических изменений слизистых оболочек или при любых других признаках гиперчувствительности ибупрофен следует отменить.

Применение в период беременности или кормления грудью

Во время I и II триместров беременности следует избегать применения препарата. Препарат противопоказан в III триместре беременности.

Согласно ограниченными данными ибупрофен проникает в грудное молоко в очень низких концентрациях поэтому вероятность его вредного воздействия на младенцев которых кормят грудью очень низкая.

Угнетение синтеза простагландинов может негативно влиять на беременность и / или развитие эмбриона / плода. Данные эпидемиологических исследований указывают на повышенный риск выкидыша врожденных пороков сердца и гастрошизис после применения ингибиторов синтеза простагландинов на ранней стадии беременности. Считается что риск повышается с увеличением дозы и продолжительности терапии.

НПВС не следует применять в I и II триместре беременности если только потенциальная польза для пациентки не превышает потенциальный риск для плода. Если ибупрофен применяется женщиной которая пытается забеременеть или в течение I и II триместров беременности следует использовать наименьшее возможное дозу в течение короткого периода времени.

В течение III триместра беременности все ингибиторы синтеза простагландинов могут представлять следующие риски:
 

• для плода: кардиопульмонарна токсичность (характеризующееся преждевременным закрытием артериального протока и легочной гипертензией) нарушение функции почек которое может прогрессировать до почечной недостаточности сопровождающейся олигогидрамнион;
• для матери и новорожденного в конце беременности: возможно увеличение времени кровотечения антитромбоцитарных эффект который может развиться даже при очень низких дозах угнетение сокращений матки что приводит к задержке или увеличение продолжительности родов.

В ограниченных исследованиях ибупрофен был обнаружен в грудном молоке в очень низкой концентрации поэтому маловероятно чтобы он мог негативно повлиять на ребенка который кормят грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

При условии применения согласно рекомендованными дозами и продолжительностью лечения препарат не влияет на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Способ применения и дозы

Только для кратковременного перорального применения. Таблетки запивать водой не разжевывая.

Следует применять самую низкую эффективную дозу необходимую для лечения симптомов в течение короткого периода времени. Если симптомы сохраняются более 5 дней от начала лечения или ухудшаются следует обратиться к врачу.

Препарат назначают взрослым и детям с массой тела более 20 кг (возраст примерно 6 лет). Рекомендуемая суточная доза составляет 20-30 мг / кг массы тела. Превышать дозу 30 мг / кг массы тела в сутки.

Детям с массой тела от 20 до 30 кг (в возрасте от 6 до 11 лет): по 200 мг (1 таблетка) на прием. Повторную дозу применяют при необходимости через 6:00. Превышать дозу 600 мг (3 таблетки) в сутки.

Взрослым и детям с массой тела более 30 кг: по 200-400 мг (1-2 таблетки) на прием. Повторную дозу применяют при необходимости через 4-6 часов. Превышать дозу 1200 мг (6 таблеток) в сутки.

Лица пожилого возраста не нуждаются в специальном дозирования.

Дети

Не применять детям с массой тела менее 20 кг и возрастом до 6 лет.

Передозировка

Применение препарата у детей в дозе 400 мг / кг может привести к появлению симптомов интоксикации. У взрослых эффект дозы менее выражен. Период полувыведения при передозировке составляет 1 5-3 часа.

Симптомы . У большинства пациентов применение клинически значимой количества НПВС вызывало лишь тошноту рвоту боль в эпигастральной области или реже - диарею. Также могут возникать шум в ушах головная боль и желудочно-кишечное кровотечение. При тяжелом отравлении наблюдается токсическое поражение центральной нервной системы которая проявляется как сонливость иногда - возбужденное состояние и дезориентация или кома. Иногда у пациентов развиваются судороги. При более тяжелом отравлении может возникать метаболический ацидоз и увеличение ПВ / МНО (вероятно из-за взаимодействия с факторами свертывания крови циркулирующих в кровяном русле). Может возникнуть острая почечная недостаточность и повреждения печени. У больных бронхиальной астмой может наблюдаться обострение течения астмы.

Лечение . Лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим а также включать обеспечение проходимости дыхательных путей и мониторинг сердечной функции и основных показателей жизнедеятельности до нормализации состояния пациента. Рекомендуется пероральное применение активированного угля в течение 1:00 после применения потенциально токсической дозы препарата. При частых или продолжительных спазмах мышц лечение следует проводить введением диазепама или лоразепама. В случае бронхиальной астмы следует применять бронходилататоры.

Побочные реакции

Нижеприведенные побочные реакции наблюдались при кратковременном применении ибупрофена в дозах не превышающих 1200 мг / день. При лечении хронических заболеваний и при длительном применении могут возникнуть другие побочные реакции.

Со стороны системы крови и лимфатической системы : нарушение кроветворения (включающий анемию лейкопению тромбоцитопению панцитопению и агранулоцитоз. Первыми признаками таких нарушений является лихорадка боль в горле поверхностные язвы в ротовой полости гриппоподобные симптомы тяжелая форма истощения кровотечения и гематомы неизвестной этиологии).

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности сопровождающихся крапивницей и зудом тяжелые реакции гиперчувствительности симптомы которых могут включать отек лица языка и гортани одышку тахикардию артериальную гипотонию (анафилаксия ангионевротический отек или тяжелый шок). К реакций гиперчувствительности могут относиться: неспецифические аллергические реакции и анафилаксия реактивность дыхательных путей включая астму обострение астмы бронхоспазм и одышку или различные формы кожных реакций включая зуд крапивницу пурпура ангионевротический отек и реже - эксфолиативный и буллезный дерматозы включая токсичные эпидермальный некролиз синдром Стивенса-Джонсона и мультиформную эритема.

Со стороны нервной системы: головная боль асептический менингит. Патогенный механизм асептического менингита вызванного лекарственными средствами не выяснен. Имеющиеся данные по асептического менингита связанного с приемом НПВС указывают на реакцию гиперчувствительности (через временная связь с приемом препарата и исчезновения симптомов после отмены препарата). У пациентов с аутоиммунными заболеваниями (системная красная волчанка и смешанное заболевание соединительной ткани) наблюдались единичные случаи симптомов асептического менингита (ригидность затылочных мышц головная боль тошнота рвота лихорадка и потеря).

Со стороны сердечно-сосудистой системы : сердечная недостаточность отек. Данные клинических исследований и эпидемиологические данные свидетельствуют что применение ибупрофена (особенно в высоких дозах по 2400 мг в сутки) и при длительном лечении может быть связано с несколько повышенным риском артериальных тромботических осложнений (например инфаркта миокарда или инсульта).

Со стороны сосудистой системы: артериальная гипертензия.

Со стороны дыхательных путей и органов средостения: реактивность дыхательных путей включая астму бронхоспазм или одышка.

Со стороны пищеварительной системы: боль в животе тошнота диспепсия диарея метеоризм запор рвота язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки желудочно-кишечные перфорация или кровотечение мелена кровавая рвота; язвенный стоматит гастрит обострение колита и болезни Крона.

Со стороны печени: нарушение функции печени.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки : различные виды высыпания на коже буллезные реакции включая синдром Стивенса-Джонсона мультиформную эритема и токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны почек и мочевыделительной системы: острое нарушение функции почек.

Лабораторные исследования : снижение уровня гемоглобина.

Срок годности

2 года.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ° С. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке; по 5 контурных ячейковых упаковок в пачке.

Категория отпуска

Без рецепта.

---

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
 
ІБУПРОФЕН-ДАРНИЦЯ
(IBUPROFEN-DARNITSA)
 
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 200 мг ібупрофену (у перерахуванні на 100 % суху речовину);
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.
 
Лікарська форма. Таблетки.
 
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М01А Е01.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Головний, зубний біль, мігрень, дисменорея, невралгії, біль у спині, суглобах, м’язах, ревматичний біль, а також гарячкові стани та симптоми застуди і грипу.
 
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів;
– використання препарату з супутніми нестероїдними протизапальними засобами, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2;
– ерозивно-виразкові ураження травного тракту у фазі загострення або в анамнезі, неспецифічний виразковий коліт, кровотеча з верхніх відділів травного тракту або прорив в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами;
– тяжкі порушення функції печінки та нирок;
– бронхіальна астма;
– лейкопенія, тромбоцитопенія;
– артеріальна гіпертензія, серцева недостатність;
– захворювання зорового нерва, порушення колірного зору;
– III триместр вагітності, не рекомендується застосовувати ібупрофен упродовж перших 6 місяців вагітності; період годування груддю;
– дитячий вік до 12 років.
 
Спосіб застосування та дози.
Режим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому. Дорослим і дітям старше 12 років зазвичай призначають по 1-2 таблетки (200-400 мг ібупрофену) 3-4 рази на добу після їди. Рекомендована початкова доза становить 2 таблетки (400 мг ібупрофену). Вища добова доза – 1200 мг. Препарат призначений для симптоматичного купірування больового синдрому, але якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3-х діб, супроводжуються високою температурою, головним болем чи іншими явищами, необхідні уточнення діагнозу та додаткова корекція схеми лікування.
 
Побічні реакції. При застосуванні препарату можливий розвиток побічних реакції з боку наступних систем та органів:
з боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, дезорієнтація, відчуття сильної втоми, асептичний менінгіт;
з боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах;
з боку травного тракту: біль у животі, диспепсія, печія, нудота, блювання, анорексія, метеоризм, діарея, запор, пептична виразка, перфорації та крововиливи в шлунково-кишковому тракті, мелена, блювання кров’ю, виразкові ураження ротової порожнини, загострення виразкового коліту та хвороби Крона;
з боку печінки та жовчних шляхів: порушення функцій печінки, жовтяниця, гепатит;
з боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, стенокардія, гіпертензія;
з боку системи крові: порушення гемопоезу (тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, апластична анемія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, крововиливи під шкіру та носові кровотечі;
з боку системи органів дихання: біль у горлі, астма, бронхоспазм, диспное, свистяче дихання;
з боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, папілярний некроз, які характеризуються підвищенням рівня сечовини крові, набряками, набряками кінцівок, затримкою рідини, підвищенням артеріального тиску;
з боку шкіри: свербіж, різноманітні висипання на шкірі. У поодиноких випадках можливий розвиток таких серйозних побічних реакцій як бульозні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, епідермальний некроліз;
з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, кропив’янка, ригідність м’язів потилиці.
алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, бронхообструктивний синдром, набряк Квінке, загострення астми, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, гортані та язика, тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок;
з боку організму у цілому: підвищення температури тіла.
 
Передозування.
У більшості пацієнтів при передозуванні препаратом виникали симптоми: нудота, блювання, головний біль, шум у вухах, біль в епігастрії, діарея, крововиливи в травному тракті. У випадках більш серйозних отруєнь препаратом можливий токсичний вплив на нервову систему, що проявляється сонливістю, загальмованістю, раптовим збудженням, дезорієнтацією, конвульсіями та комою. Також спостерігалися випадки порушення функції нирок, печінкової недостатності, брадикардія, тахікардія. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз; спостерігається підвищений протромбіновий індекс, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові.
У хворих на астму можливе загострення хвороби.
Лікування. Припинення приймання препарату, промивання шлунка (тільки протягом першої години після прийому), прийом активованого вугілля, форсований діурез і симптоматична терапія (при травній кровотечі, нестабільному артеріальному тиску), корекція електролітного балансу. У випадку виникнення конвульсій необхідно призначити діазепам або лоразепам. Хворим на бронхіальну астму слід призначити бронходилататори.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у ??? триместрі вагітності та у період годування груддю.
Незважаючи на те, що дослідженнями не доведено тератогенної дії у тварин, не рекомендується застосовувати ібупрофен упродовж перших 6 місяців вагітності.
У період лікування слід припинити годування груддю.
 
Діти.
Препарат призначають дітям з 12 років.
 
Особливості застосування.
Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату хворим, які страждають на гастрит, ентерит, коліт, хронічний гепатит, хронічну серцеву недостатність. У пацієнтів з порушенням функції нирок лікування варто проводити з обережністю і у мінімальній дозі під постійним контролем функціональних ниркових проб.
Побічні ефекти можна зменшити шляхом нетривалого застосування мінімальної ефективної дози, необхідної (достатньої) для лікування симптомів.
Вплив на серцево-судинну та церебро-васкулярну систему.
Застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (1200 мг щодня), а також тривале його застосування може призвести до незначного підвищення ризику появи артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Загалом дані епідеміологічних досліджень не свідчать про те, що низька доза ібупрофену може призвести до підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда.
Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають у даний час на алергічні захворювання та/або мали бронхоспазм в анамнезі.
Люди літнього віку знаходяться у сфері підвищеного ризику появи серйозних наслідків через розвиток побічних ефектів.
Системний червоний вовчак та системні захворювання сполучної тканини – підвищений ризик появи асептичного менінгіту.
Симптоми підвищення артеріального тиску та/або серцевої недостатності у зв'язку з тяжким порушенням функції печінки можуть погіршуватися та/або може виникнути затримка рідини.
Недостатньо доказів того, що лікарські засоби, які інгібірують синтез циклооксигенази/простагландинів, можуть викликати погіршення репродуктивної функції у жінок через вплив на процес овуляції. Це явище при припиненні лікування є оборотним.
При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів можуть виникати кровотечі у травному тракті, виразки або перфорації, що можуть призвести до смерті під час усього лікування, при наявності або відсутності симптомів погіршення чи серйозних серцево-судинних подій в анамнезі.
Пацієнти, у яких спостерігалися шлунково-кишкові розлади, а також особи літнього віку мають повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про кровотечу з травного тракту) на початку лікування.
 
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
З урахуванням можливої побічної дії препарату обережно застосовують водіям та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Антигіпертензивні лікарські засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту – при одночасному застосуванні знижується антигіпертензивний ефект.
Діуретики (фуросемід і гіпотіазид) – при одночасному застосуванні з ібупрофеном зменшується діуретичний ефект, зменшується натрійдіуретична активність, підвищується нефротоксичність НПЗЗ.
Серцеві глікозиди – при одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.
Препарати літія – при одночасному застосуванні знижується елімінація препаратів літію та підвищується їх токсичність і концентрація у плазмі крові.
Метотрексат – при одночасному застосуванні знижується елімінація метотрексату і підвищується його токсичність та концентрація у плазмі крові.
Циклоспорин – при одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується нефротоксичність.
Міфепристон – застосування НПЗЗ дозволяється лише через 8-12 днів після відміни міфепристону, оскільки НПЗЗ знижують ефект міфепристону.
НПЗЗ, глюкокортикостероїди – при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку крововиливів у травному тракті.
Антикоагулянти – при одночасному застосуванні підсилюється дія антикоагулянтів.
Антикоагулянти кумаринового типу і алкоголь – при одночасному застосуванні збільшується ризик появи геморагічних ускладнень.
Аналгетики – забороняється одночасне застосування двох і більше НПЗЗ.
Антибіотики хінолонового ряду – НПЗЗ можуть підвищувати ризик розвитку конвульсій, пов’язаних з прийомом хінолінів.
Кофеїн – при одночасному застосуванні підсилюється аналгетичний ефект ібупрофену.
Фенітоїн – при одночасному застосуванні підвищується концентрація фенітоїну у плазмі крові.
Зидовудин – існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, що застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Нестероїдний протизапальний засіб із знеболювальною, протизапальною та жарознижувальною діями. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням біосинтезу простагландинів шляхом неселективного інгібування ЦОГ-1 та ЦОГ-2, а також зменшенням утворення інших медіаторів болю та запалення. Оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.
Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо ібупрофен швидко і повністю адсорбується. Біодоступність становить 80 %. Зв'язується з білками плазми крові на 99 %. Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування. Час досягнення максимальної концентрації у крові (Тmax) становить 45-90 хвилин. Повільно проникає в порожнину суглоба, затримуючись у синовіальній тканині та створюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі. Період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 2 години. Загальний кліренс – 0,75 мл/(хв/кг). Об’єм розподілу – 0,15 л/кг. В осіб літнього віку (старше 65 років) період напіввиведення препарату збільшується, загальний кліренс зменшується. Ібупрофен метаболізується в печінці шляхом окиснення з утворенням неактивних оксиформ. Виведення ібупрофену здійснюється в основному нирками, у т. ч. 50-60 % введеної дози – у вигляді кон’югованих метаболітів, менше 10 % – у незміненому вигляді та у вигляді неактивних оксиформ. Незначна кількість виділяється з жовчею.
Знеболювальний ефект після одноразового застосування препарату зберігається протягом 8 годин.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблетки допускається мармуровість.
 
Термін придатності. 2 роки.
 
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ос.
 
Упаковка.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 5 контурних чарункових упаковок у пачці.
 
Категорія відпуску.
За рецептом.
 
Виробник.
ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
 
Місцезнаходження.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.